Сирота за живих батьків житиме в Америці

Все більше дітей Богуславщини, які втратили своїх рідних батьків через небажання останніх займатися своїми батьківськими обов’язками, знаходять любов та увагу в других родинах. Так, у порівнянні із 2014 роком, коли було усиновлено 10 дітей, у 2015-ому їх побільшало на 9. А цьогоріч лише впродовж п’яти місяців нові сім’ї знайшли 6 дітей.

У квітні наш суд розглядав справу про  усиновлення 16-річного хлопця із сусідньої Миронівщини, який навчався в одному із богуславських навчальних закладів — Юри К., доля котрого схожа на долі інших дітей, які за живих батьків фактично залишилися сиротами, бо для їхніх тата-неньки основним сенсом була горілка.

За оковитою горе-батьки й не помітили, як син підріс, почав ходити до школи. Їм було байдуже, що він їсть, у що одягається, як навчається і чи є в нього все необхідне для успішного навчання.

Коли вчителі забили на сполох, до Юриної хати навідалася працівники служби опіки у справах дітей. Побачивши жахливі умови, в яких росла дитина, вони прийняли рішення забрати хлопця до Центру соціально-психологічної реабілітації дітей. Його батьків, які знаходилися на обліку в нарколога, направили до Глевахи на примусове лікування від алкоголізму.

Але такий крок вніс у життя родини Юри лише єдину зміну — після лікування батьки роз’їхалися. Про те, що в них є син, згадали лише раз, навідавшись до Центру, й те — напідпитку. Забирати його додому ніхто не збирався, та й не було куди: будинок, який зазнав пожежі, стояв без вікон і дверей, із обгорілими стінами та меблями.

Через рік після поселення Юри в Центрі його горе-батьків було позбавлено батьківських прав, а дані хлопця внесено до місцевого реєстру дітей, які можуть бути усиновленими. Згодом він був поставлений на регіональний облік, але й тут не виявилося бажаючих забрати до себе дитину. Тож дані Юри були передані до централізованого обліку, де він перебував рік, доки на нього не звернуло увагу подружжя з Америки.

Кевін та Сінтія, які вже мали своїх п’ять неповнолітніх синів, давно хотіли розширити свою родину, усиновивши сироту саме з України. Готувалися до цього ретельно (американське законодавство ставиться до усиновлення дуже серйозно та відповідально): проходили необхідне медичне обстеження, збирали численні довідки з різних служб (в тому числі й з ФБР), вивчали національну українську культуру та традиції тощо.

Вже через місяць після знайомства із Юрою (подружжя перебувало на обліку усиновлювачів у Міністерстві соціальної політики України), американці запросили його до себе в гості: багатодітне подружжя має свій великий та просторий будинок (на 2650 квадратів) та 2 га землі коло нього. Пізніше, на суді, Юра зізнається — йому там дуже сподобалось, й не лише житло — у цій оселі обездоленого підлітка оточили турботою та любов’ю, якою він був обділений. Тож, звичайно, хлопець надав свою згоду на усиновлення.

Дослідивши справу та діючи в інтересах дитини, суд прийняв рішення про усиновлення Юри американським подружжям, зобов’язавши органи реєстрації актів цивільного стану внести зміни у запис про його народження.

Відтепер у графі «прізвище» та «батьки» стоятиме американське прізвище нових тата й неньки Юрія та їх імена — життя хлопця починається з чистого аркуша, в якому, віриться, буде записана історія щасливої людини.

Подальшою ж долею Юри, доки йому не виповниться 18 років, опікуватиметься українське дипломатичне представництво у тому штаті, де проживатимемо хлопець із новою родиною.

М. Тітов, голова Богуславського районного суду

Опубліковано в газеті «Вісті Богуславщини» (№ 44 від 11.06.2016р.).